Вистава “Віяло Леді Віндермір”

13 січня випала нагода відвідати театр. Тобто не стільки ця нагода випала, як мені дуже-дуже захотілося долучитися до чогось прекрасного, до мистецтва… З усього переліку мистецьких заходів, які проходять у Львові у Різдвяно-Новорічний час, ми обрали прем’єрну виставу Заньківчан “Віяло Леді Віндермір” (на сайті театру можна знайти інтригуючий опис вистави в рубриці діючий репертуар).

Враховуючи те, що я є театралом доволі глибоко в душі, тобто відвідую театр далеко не щомісяця і навіть не раз в півріччя, враження від вистави склалися позитивні.

Гра акторів, а особливо її жіночої частини вражала (в позитивному значенні слова). Емоції передавалися і доходили до кожного закутка театру, наскільки далеко хто б не сидів (ми були в останньому ряду 1 балкона). Одяг акторів, сукні, фасони вдало підкреслювали ідею твору. Приємна музика і танці… З усього переліченого вище, тобто музика, одяг, акторська майстерність і танці, в останньому я принаймні розуміюся не як простий поціновувач, а як захоплений аматор, оскільки 2 роки займалася в хобі-групі бальними танцями. Отож, акторів навчили гарно танцювати віденський вальс, що є явно нетривіальною задачею. Можливо, ноги у них рухалися не завжди правильно – їх з балкону просто не було видно – але танцювальну рамочку вони тримали на ура!, чим підкреслювали плавність і красу танцю.

Вистава є прикладом традиційних Заньківчанських постановок, багато емоцій, сльози, роздуми про вічні цінності. Тобто тут вже “на колір і смак товариш не всяк”.

А ми задоволені і сповнені прекрасним вийшли з театру і поїхали домів.

20130120-130506.jpg

Categories: Creative, Theatre
Tags: , ,
  • http://alexnedoviziy.com/blog Sashyk

    Може, краще сказати “захоплений аматор”? Мені ото “просунутий” весь час не клеїться в контекст (причім жоден контекст…).

  • juli

    Дякую, взяла до уваги і виправила ;)